Технічний гранат Вінничини - Технічно-консультаційний офіс Mining ART

г е о л о г і я  -  м а р к ш е й д е р і я  -  п р о е к т у в а н н я  -  т е х н о л о г і я  -  а в т о м а т и з а ц і я  -  м е н е д ж м е н т   г і р н и ч и х   п і д п р и є м с т в
   мапа сайту     +38 (097) 575-22-07     miningArt@i.ua
Перейти до контакту

Технічний гранат Вінничини

Гірнича Вінничина > Цікавини
Найкращi рiдкiснi вiдмiни мiнералу гранату вiдомi як дорогоцiнне камiння. В промисловостi гранат використовується в якостi абразивної сировини і представлений в родовищах технічним гранатом, який не має ювелірної ціності. Свiтове виробництво технічних гранатових концентратiв зосереджене в Канаді, Австралiї i частково в Китаї та Iндiї.  Потреба  в гранатовому концентраті тiльки  Захiдноєвропейських  країн складає понад 30 тис.тонн на рiк і забезпечується в 90% з розсипних родовищ.
На Вiнниччинi, в Калинiвському, районi розташоване єдине  в Українi  детально  розвiдане   Слобiдське   родовище   гранату. Розвiданi запаси мiнералу складають 673 тис.тонн  при середньому вмiстi в породi (гранiтi) - 15,18%. Родовище знаходится на Держбалансі і не розробляється.
Розповсюдження технічних гранатів в гранітових породах є в багатьох граніто-мигматитових родовищах Вінницької області  в напрямку:  Шаргород-Крутнів і різняця вмістом гранату та нерівнимии локалізаціями по родовищам. В цей напрямок попадають такі родовища граніту, як: Писарівське-2 (Шаргродський р-н), Демидівське і Могилівське (Гніванський р-н), Іванівське і Писарівське (Калинівський р-н), Соломірське і Крутнівське (Хмельникський р-н).
Неподалiк Слобiдського родовища на відстані 3-5 км для виробництва щебеню розробляється Iванiвське родовище гранiту. Проведеною дорозвiдкою на Іванівському родовищі визначено,  що  середнiй  вмiст гранату на родовищi становить близько 27%, а його запаси - понад 5 млн.тонн. Гранат присутній на всьому родовищу, та має локалізації вмісту від 10-30%. В 6-10 км на північ знаходиться Писарівське родовище граніту з орієнтовним  візуальним вмістом гранату від 10-15%. Запаси гранату складають орієнтовно  1.2 млн.т.  Західніше в Хмельникському розтаоване Соломірьське  родовище мігматиту також з візуальним вмістом гранату від 10-15%.  Крутнівське родовище має вміст гранату  від 5-15% но візуально має більш окрему локалізацію в межах родовища.
Гранати як правило пiроп-альмандиновi, однорiднi, характеризуються таким складом -  альмандин - 61%, пiроп - 31%, гроссуляр - 7%, спессартин - 1%. Мiкротвердiсть гранатiв - 1400 - 1500 кг/мм2, повна абразивна здатнiсть вiдносно монокорунду - 45-52%, початкова - 81-87%. Гранат присутнiй переважно в зернах розмiром  2-5  мм,  а вмiщуючi гранiти складенi зростками з польовим шпатом i кварцом  з незначною домiшкою iнших мiнералiв.
Північніше та західніше Вінниці відомі значні поклади пісків з підвищеним вмістом гранату. При перемиванні таких пісків можна отримувати якісний пісок для бетонів та попутно вилучати гранатовий концентрат.
Близько 3% гранату міститься у піскуватих відходах накопичених на Турбівському каоліновому заводі. Ці відходи, після після їх перемивання з вилученням гранату та монациту, також можуть бути використані в якості будівельного піску.
Необідно відмітити, що офіційнот в Україні окрiм Слобiдського родовища гранату,  на  Кiровоградщинi  оцiненi попутнi  запаси  гранату  в  розкривних породах (гнейсах) Завалiвського родовища графiту в об'ємi 1,66 млн.тонн при середньому вмiстi 15,8%.
Інших родовищ гранату в Україні - невідомо.

Гранатовий пісок - неметалічний природний мінерал, що складається з гранул альмандину, мінерал вважається абразивом із щільністю приблизно 4,1-4,3 г/см3.

Гранати - велика група близьких за будовою та властивостями мінералів із класу силікатів із ізольованими тетраедрами. Назва дана у зв'язку зі схожістю деяких з них із зернами плодів гранатового дерева.
Загальна формула R2+3R3+2(SiO4)3 = Са, Fе, Мg, Мn, а R3+ = Аl, Fе, Cr, Mn. Гранати можуть бути відмінним прикладом тієї легкості, з якою елементи заміняють один одного без порушень кристалічної структури. Незважаючи на складність їх хімічного складу, усі гранати описуються однотипними формулами.
До самостійних мінеральних видів належать такі представники групи гранатів:

Піроп Мg3Аl2(SiO4)3 (назв. від грец. pyropós - вогнеподібний). Майже завжди містить досить велику домішку закисного заліза, наближається за складом до альмандину, так що провести різку різницю між двома цими різновидами не завжди можливо. Піроп може мати різне, але частіше - рубіново-червоне або малинове забарвлення, іноді з ліловим відтінком, якщо близький за складом до альмандину. Але колір піропа обумовлений не тільки і не так залізом, як хромом. Той факт, що колір піропа визначається хромом, підкреслюється великою схожістю кольору піропа з кольором рубіну, а це в свою черга вказує на зв'язок піропа з ультраосновними породами та на його глибинність. Камені з жовтуватим відтінком мають набагато меншу ювелірно-колекційну цінність. Різновид піропу - родоліт отримав назву від грецьк. «камінь кольору троянди» у зв'язку з специфічним рожевим кольором.
Альмандін Fе3Аl2(SiO4)3
Спессартин Мn3Аl2(SiO4)3 (назв. від плато Шпессарт (Spessart) у Баварії, Німеччина)
Гроссуляр Са3Аl2(SiO4)3 (назв. от лат. grossularia - крижовник, из-за сходства с плодами крыжовника)
Андрадит Са3Fе2(SiO4)3
Уваровіт Са3Сr2(SiO4)3 частина хрому в уваровіті завжди заміщена алюмінієм. Названо на честь графа С.С. Уварова, президента Санкт-Петербурзької Академії наук. Яскравий колір уваровіту пов'язаний з присутністю хрому, уваровіт відрізняється високим показником заломлення (1,87) при відносно низькій щільності (3,77). На відміну від родинних різновидів гранатів уваровіт не плавиться в полум'ї звичайної паяльної трубки. Мінерали групи гранатів є твердими розчинами в основному двох мінералів. Вони називаються, як правило, по переважаючому мінералу, але іноді мають власні назви, наприклад, родоліт - суміш піропу з альмандином або залізистий піроп, фероспессартин - суміш спессартину з альмандином, гессоніт - гросуляра з андрадитом; демантоїд - андрадита з уваровітом або хромадимний андрадит. У зв'язку з однаковою кристалічною структурою та подібністю багатьох властивостей всі мінерали групи гранату характеризуються спільно. Гіпотетичні члени низки гранатів не зустрічаються в чистому вигляді, але можуть становити значну частину в природних мінералах.


Кристалохімічна характеристика гранату
Сингонія кубічна, гексоктаедричний вид симетрії. Структура гранатів складається із ізольованих груп (SiO4), розташованих уздовж гвинтової осі четвертого порядку. Цим пояснюється властивий гранатам ромбододекаедричний та тетрагонтріоктаедричний габітус кристалів, причому зміна співвідношення між двовалентними та тривалентними катіонами відповідальним за переважання ромбододеаедричного вигляду для кальцієвого ряду гранатів, а тетрагонтріоктаедричного - для алюмінієвого. за характером ізоморфних заміщень виділені:
I. (Мg, Fе, Мn) АI-гранати, звані піральспитами;
II. (Аl, Fе, Cr) Са-гранати, звані уграндитами.
Встановлено безперервні ряди: піроп – альмандин, альмандин – спесартин, гросуляр - андрадит та андрадит – уваровіт.

Властивості гранату
Колір мінералів сімейства гранатів різний будь-кого, крім синього. Блиск скляний, жирний до алмазного. Кристали - прозорі чи напівпрозорі. Колір риси білий або світло сірий. Твердість 6,5 – 7,5. Крихкий. Щільність 3,5 – 4,3. Спайність відсутня, іноді спостерігається окремість. Злам нерівний до напівраковистого.

Походження гранатового піску
Гранатовий пісок (garnet) – це природний мінеральний абразив, червонувато-рожевого до червонувато-бурого кольору, що складається на 97-98% з альмадіну (мінерал сімейства гранатів).
Альмандін ((Fe, Mg, Mn)3Al2(SiO4)3) – це найважчий і найбільш поширений із усіх гранатів. Хімічно в складі гранату знаходиться діоксид кремнію, який хімічно пов'язаний і внаслідок цього виключається можливість захворювання на силікоз ( хворобу викликає вільний діоксид кремнію) також гранат в своєму складі не містить канцерогенних речовин.
Гранат доступний в промисловості має два джерела походження: з річкового піску або з гірської породи.
В Австралії, Індії, Китаю розробляються природні родовища кварцового піску з значним вмістом мінералу граната, добуток якого зводиться до виділення гранату з піску та наступного його збагачення. Технологія досить проста та дешева.
В Канаді, Европі, Україні, Росії в свою чергу існують або розробляються природні родовища твердих гірських порід з вмістом граната, добуток проводиться з дробленням вміщаючої породи та наступного його виділення та збагачення. Технологія значно складніша та дорожче.
Незважаючи на однаковий склад (97-98% гранату, 1-2% ільменіту, 0,2% цирконію, 0,5% кварцу), альмандиновий пісок відрізняється від гірського гранату за фізичними параметрами та способу видобутку - методом дроблення гірської породи до певної фракції або методом збирання берегового річкового піску. Відповідно, тому форма піщинок буває наріжна чи овальна. Це своє чергу впливає процес його використання. Застосування абразивного гранатового піску гірського походження дає трохи вище швидкість різу, але в свою чергу, швидше виводить з ладу фокусуючі трубки. Цей пісок більш складний у процес приготування того продукту, яким ми його звикли бачити. Річковий алювіальний береговий пісок через гладку форму піщинок має менш високу швидкістю, але діє більш щадним чином на фокусуючі трубки.

Малюнок. Види гранатового піску здобутого різними методами.

Безпека гранатового піску
Гранатовий пісок є безпечним для здоров'я людини. Використання гранатового піску не пов'язане з небезпекою захворювання на силікоз, хімічно для людини пісок не є канцерогенним і не є токсичним, хімічно неактивний, гомогенний, неметалічний природний мінерал. Гранатовий пісок є чудовою заміною різним абразивним засобам, його використання дозволяє знизити витрати виробництва. Абразивний гранат не забруднює довкілля.
Назад до змісту